Мовчки, дивившись у даль,
знала, що тебе більш не побачу,
Прощай…
Ти другом був мені восени,
Тепер тебе немає, на могилі вінки,
на фото усміхнений, радість, життя,
Кохана дружина, маленьке дитя…
Пішов, не сказавши куди,
Де звернула твоя дорога?
На могилі лиш тільки вінки,
а в серці біль і тривога…
Люди, що скоїли це, на волі і досі гуляють,
Дихають повітрям, про тебе знають,
Їм не жаль.
Не побачиш ти літо і сніг за вікном,
Пам’ятаєш ялинку, яку наряджали разом?
Новий Рік більш не свято,
Ти був в самоті, ти пив так завзято,
Хоч потім і говорив : «Прости».
Мені ти був дядьком,
Сином батьку ти був.
Ти пішов від нас рано,
Тебе ніхто не забув.
Дорога до кладовища уже знайома мені,
Могила, вінки, фото і ти…
