Добро і зло… Хто знає де кордон,
Що розділяє їх? Чи може і не було
Ніколи тих окреслених границь
І демаркацію придумали не люди?
Не люди розітнули все навпіл,
Не їхні пензлі малювали чорним,
Щоб показати – лихо лиш у тьмі,
А все що гоже то є білий колір
І не вони забули про життя,
Яке бурлить своїм різномаїттям,
В нім стільки форм і так багато фарб,
Їх дивозмін із безліччю відтінків
То хто ж тоді начеркує ці грані,
Такі непевні і такі розмиті?
Вони зникають з подихом останнім
Не залишаючи нам права на помилку…
