Залишила діточок,
В найми подалася,
Мовби сотня голочок,
У серце вп’ялася.
Скажу правду, не з добра,
Лине в світ широкий,
Спонукала доля зла,
Загубила спокій.
Діти плачуть, плаче мати,
Що ж це за химери?
Як не можуть ладу дати,
Міністри й прем’єри.
Підняли пенсійний вік,
Й тому лиш радіють,
Їх мільярдам іде лік,
Люди животіють.
Оббивають все пороги,
Десь там за кордоном,
А у серці ті тривоги,
Віддаються дзвоном.
Чужих батьків доглядають,
Примхливих та й грець,
Свої з суму помирають,
Страшний той кінець.
Хто подасть кружку води,
За що ж Бог карає?
Святий, Боже, вбережи,
Мати все благає.
Складуть руки чужі люди,
На чужині дитина,
З відчаю молотить в груди,
В чім скажіть провина?
Схаменіться, бюрократи,
За що цвіт зриваєте?
Ви будуєте палаци,
За народ не дбаєте.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/1016-zalishila-ditochok.html
правда
