В межі засохла деревина
Аж почорніла від дощів.
Давно своє вже відродила,
Відплодоносила...
Хрущі
Не прилітають у суцвіття,
Не в`є гніздо весною птах.
Стара черешня чверть століття
Тримає небо на плечах.
Обходять всі її, сердешну,
(Зрубати не прийшла пора),
А вчора ввечері черешня
Взяла і раптом зацвіла.
Тендітно-білими квітками
Покрились чорні гілочки,
Так хусточку біленьку мама
Закручує.
У шкарубких
Руках тримає полотнину,
В трикутних згорне,
А відтак,
Накриє нашвидку сивини,
Сховавши усміх на устах.
Рідненька мамо!
Йду навпроти,
На стежці килим споришу.
- Пошли, Господь, Свої щедроти
Для мами, -
Тихо попрошу.
08.04.2016р.
засохла старая черешня,
вся почернела от тоски,
давно рассталась с цветом вешним,
и даже майские жуки
не прилетят искать соцветья,
н птичий свист в ветвях зачах...
чтож, больше четверти столетья
держала небо на плечах...
никто не ходит к ней, сердешной,
одно - срубить, и все дела.
а полумёртвая черешня
вчера взяла и - расцвела!!!
такими нежными цветами,
каких не помнили давно,
как беленький платок на маме,
когда, сложивши полотно,
рукой шершавою разгладит,
ткань на помявшихся местах,
покроет пепельные пряди,
улыбку спрятав на устах.
родная! я несу навстречу,
любовь, как тихую свечу,
-Христе мой, Богочеловече,
помилуй и спаси, - шепчу.
Ирина Подюкова 23.02.2017
