прокиньсь,
вдягни плаща, а, ниці,
довкіл апостоли-п'яниці
тобі молитимуться зранку
на кожну брудно-темну ранку.
тобі
пречистому, мов ринва, -
молитва, долюдська, первинна,
улеслива, тремтінням скута,
сочитиметься з уст покута.
вдягни плаща,
й до плащаниці
підуть апостоли безлиці.
бо ти - пророк, господь, месія,
що в душу лиш ненависть сіє.
та будь-яку авторитарну
систему, мов смердючу тару,
знесуть. до тебе, плащанице,
прийде фанатство тільки нице:
тебе клешнями залоскоче,
погляне в твої святі очі,
порве священну плащаницю
на сто свічок й одну вервицю.
заснеш навіки,
і, безмежна,
вже не розбудить гостра
клешня.