Моя теща давно каже,що колись мене приб’є,
А за що і сам не знаю,я ж кажу усе,як є.
Ось,наприклад,раз сказав їй:-Вам на вигляд шістдесят!
Звідки було мені знати,що їй тільки п’ятдесят?
Записав її на конкурс«Кращий голос на селі»,
А їй судді там сказали: «Так ревуть лиш бугаї!»
Що зі мною потім було,годі і казати,
Цілий день мене ганяла дрином навкруг хати.
А на ярмарку у місті захотілось їй торта.
Я кажу тихенько жінці: «Вона й так товста!»
Але теща все почула,хоча й глухувата-
То ж втікав я між рядами,аж блищали п’яти.
Якось ввечері питає:-Мені сукня до лиця?
Що я мусив їй сказати,як вона в ній,як вівця?
Я і видав чисту правду,бо брехати я не звик,
Так вона в мене жбурнула здоровенний черевик.
А взяли її на море,вона так згоріла,
Що страшними пухирями вкрилося все тіло.
А я чув колись,що оцтом треба все змастити,
І поверх м’яку тканину ніжно приложити.
Теща так там верещала,що збіглися люди,
А я,бідний,стояв,трясся:-Що зі мною буде?
Хотів їй добро зробити,а став винуватий.
От цікаво, після цього пустить мене в хату?
Чудовий гумор. Пишіть ще. 
