Мовчи! Ні звуку більш,ні слова,
ці стіни не винесуть плачу.
Вона йде, вона готова,
а я доведена до розпачу.
Кричиш? Ну звісно, ти знаєш як болить.
Та чи відомий тобі сенс життя?
У цьому місті ми лиш чужі маріонетки
сьогодні, завтра, до кінця.
Я бачу як щодень сідає сонце
й дарує промені останнього тепла.
Вона ще жива людина,
а я лишень її примара без лиця.
Мовчи! Ні звуку більш, ні слова
сьогодні, завтра, до кінця.
У цьому місті ви всі чужі маріонетки
і тільки я примара без лиця.
