Всі так хочуть, щоб все на світі було ідеальним:
Без недоліків, вад, непотрібних поганих рис.
Всі так хочуть, щоб все навколо здавалось нормальним,
І щоб час тільки радість і щастя в майбутнє ніс.
Всім потрібно забути і біди, й колишній смуток,
Всі благають, щоб біль весь назавжди затих чи зник.
Але це неправильно, так не було і не буде -
Кожен з нас до балансу між чорним та білим звик.
Всі так хочуть знайти серед інших своє кохання,
Всі бажають проміння, весни, квіток і тепла.
Але марні усі надії, і марні старання,
Бо вічно житиме постать печалі, біди й зла.
Ідеального в світі нема й ніколи не буде,
І безхмарної долі і досі ніхто не знав.
Але все ж, ще існують між нами щасливі люди -
Кожен з них задоволений тим, що в житті надбав.
