Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Дантес: …ні слава, ні воля. - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ярослав К., 24.09.2018 - 15:27
Гадаю, люди мають собі зізнатися, що знову на Майдані їх надурили. Лише тоді можна проводити роботу над помилками та рухатися вперед. Шкода загиблих, та їхній перелік на Донбасі досі відкритий. А це означає, що народ не зрозумів, що відбулося, до цих пір а це про корито:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796449 Дантес відповів на коментар Ярослав К., 26.09.2018 - 16:57
Зразу п1сля Майдану були вибори. ! якщо хто 1 надурив людей, то це вони сам1 себе. ! наступно1 весни можуть ще примножити св1й досв1д
Вікторія Т., 16.03.2017 - 08:23
Можливо, скажу крамольну річ, але...Прочитала статтю, яка підтвердила мою думку, тому все ж скажу. Мені здається, біда в тому, що в глибині душі бульшість українців не вірять у свою справу, не переконані у своїй правоті. Я говорю про середній загал, а не про ті тисячі героїв, які щодня ризикують своїм життям. Як хтось сказав, країна поділилась на тих, хто воює, і тих, хто сидить по ресторанах. Доки не буде внутрішнього (не показного) переконання у своїй правоті, всі жертви будуть намарні.
Дантес відповів на коментар Вікторія Т., 16.03.2017 - 13:25
Дякую, Вікторіє. Думаю, Ви праві, хоч це ще не остаточна відповідь. Бо неясно, чому ми не переконані у своїй правоті. Може, не до кінця віримо у Бога, тобто Богові? Адже знаємо заповідь "Не побажай добра ближнього свого". То чому, коли у нас силою забирають Крим чи Донбас, ми ще сумніваємось, чи на нашому боці Бог і правда? Думаю, що наші сумніви - це просто спроба виправдати своє небажання (чи страх) рішуче діяти. Нам легше втертися і сказати: "То Божа роса", ніж признатися самим собі, що нам плюнули в лице. Ми і досі не визнали Донбас окупованою територією і не оголосили воєнного стану (а треба було ще за Крим), тим самим показуючи свою слабкість і небажання боротись до кінця. З такими, як Росія, біблейські цінності не проходять: підставиш другу щоку - візьмуть довбню побільше.Вікторія Т. відповів на коментар Дантес, 17.03.2017 - 00:42
Це вірно. Щодо військового стану, то хтось мені пояснював (і, можливо, це правда), що тут є тверезий розрахунок -- не оголошувати. Оголошення означає, що ти -- у стані війни із іншою державою. Ті держави, які тобі помагають (позиками чи ще чимось) автоматично також опиняються у стані війни із твоїм ворогом. До цього поки-що ніхто не готовий, а без допомоги ми обійтися не можемо.Росіяни ж, як відомо, з дикунською радістю ладні розмахувати ядерною довбнею.Я колись задумувалась над причинами оцього впертого «непротивления злу насилием» з боку українців – з точки зору психології, навіть зробила запис у щоденнику «Дещо про біди України». Як хочете, прочитайте. Цікаво, що Ви про це думаєте. Відповідаючи на Ваше питання -- не впевнені у своїй правоті,вірніше, у необхідності діяти, тому що в якомусь відношенні добре (психологічно) влаштувались. А для чого ризикувати,якщо добре влаштовані? Дантес відповів на коментар Вікторія Т., 17.03.2017 - 14:36
Почитав) Боюсь, що все це намагання виправдати рабську психологію. Пам"ятаєте: "Нащо мені та незалежність, якщо немає ковбаси?" Відносно довгий ланцюг, відносно повна миска, відносно легко копнули - вважайте, що непогано влаштувались ...
Вікторія Т. відповів на коментар Дантес, 17.03.2017 - 21:21
Це не зовсім виправдання. Це, скоріше, дослідження того, які психологічні вигоди має раб. А він має деякі, скажімо: я потрібний моєму хазяїну, і він мене по-своєму береже, хоча й кривдить "під гарячу руку", але часом і похвалить -- пісні мої любить, вареники з вишнями; мені не треба приймати важких рішень, все вирішує хазяїн; нехай хазяї між собою б'ються, а в мене тут, внизу, тихо, затишно -- ті ж тобі ковбаса і миска... Якщо зрозуміти, що раб від того має, стане ясніше, чому він мириться з таким становищем.
@NN@, 14.03.2017 - 16:27
*Їм печаль мою сьогодні не збагнути;- Нам же, тих, хто край наш захища, Не дай Боже в суєті мирській забути.* це й про Небесну Сотню Сподобались ваші думки
Дякую, Анно
Думи мої, думи мої... Ми всі такі розумні у віршах і на кухні. А як на вибори іти - чисто отара овець: хто більше пообіцяв, сильніше суперника облив брудом - той наш обранець. Чотири роки побурчимо, а потім знову історія повторюється. І все це від лінощів розуму і тіла: хай хтось за нас подумає і зробить. А ми в кращому випадку його не забудемо
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501445
вибачте, що *гружу*, це мене трішки *кухня* зачепила Akimova, 14.03.2017 - 10:06
Сильний вірш! Хочеться вірити, що не безповоротньо вони дорвалися до корита... І ще - сторона зворотня, здається...
І мені здавалось І краще римувалося би із Сотнею.
Але більшість словників кажуть, що у Місяця і медалі сторона зворотна. Дякую Ілея, 27.02.2017 - 11:03
Вразила поезія...більшість має об"єднатись,та в серцях багато зла...негативу...недоброзичливості один до одного...недовіри...70%-зла в Украіні,у Польщі тільки 20%, для прикладу...
Погоджуюсь з Вами, Ілеє, що справа в ментальності наших людей. Хто з народів по-справжньому хотів жити вільно і багато, давно так живуть, навіть маленькі Естонія і Словаччина. Україна стільки разів мала шанс здобути реальну незалежність, але чвари верхів і некерованість низів (і справді від зла в серці) кожен раз ставили хрест на тих потугах. Ви і зараз не вкажете достойного лідера нації, а якщо вкажете, то більшість з Вами не погодиться
|
|
|