Ранок народився ясний, наче вмитий.
У чистому повітрі ще до сходу сонця
була розлита сліпуча блакить.
Вже вчора минуло й настав липень
Завше здібний осліпить.
Ніжну мить серед каштанових вулиць
Приглущений звук потяга - його ритм
прощання й віддалення, що забудуть.
Як забувають страх люди,
що смалять нікотин.
Смарагдовий рай у листі трав.
Самотнього ровериста, що лине з вітром
як останні сни, що перетворюються в пар
і осідають на дахах
ледь помітно.
Підлітків, що повертаються додому
через вікна потай, щоб не знав ніхто
скільки випито було алкогольних напоїв
скільки поцілунків
зроблено було.
Це лиш тільки раз на тисячі тисячоліть.
Неповторно, як ніколи, досконалі мандри
утворюють ранкову мить,
де ми босоніж котимо цей світ,
завше здібний осліпить.