Вечірні сутінки заповнили подвір’я,
І чай холодний знову на моїм столі.
Співають птахи. Літнє перемир’я.
Останні промені ледь видно у імлі.
Зайшло вже сонце. Серпень на порозі.
І день короткий, як наше життя.
В повітрі дим – вже осінь на дорозі.
Й думки летять поволі в небуття.
Стежина. Поле. Лоскочуть ноги роси.
Вдихаю запах сіна і духмяних трав,
А вітер ніжно пестить мої коси,
І замість сонця місяць срібний став.
