Я притис свої колінця ближче до грудей,
Сів в куточку і заплакав
від таких речей
Я люблю усіх тваринок на своїх очах,
Та поперед горла квакав
цей тваринний жах
Я кричав спочатку сильно, сильно досхочу
Я в штанці свої напудив,
ось тепер мовчу
Я рахуючи мурашок в себе на спині,
Геть забув про свої груди,
що лічили дні
Я забув про своє серце-перфоратор Бош,
Бідне серце так гарчало,
як асфальт у дощ
Я даремно сперечався, що я не боюсь
І кричав, що страху мало
з ним тепер я б’юсь
Це не добре буть великим, дядьком - ссикуном
Я відкинув дивну моду
обернувсь кругом
І подумавши завзято про прожитий час,
Бомбочкою стрибнув в воду:
Тю! Водичка клас!!
сенкс
Клас! Сподобалося! 
