Тобі сьогодні сказала мама,
що більше бачить тебе не хоче.
Сказала мама тими вустами,
що безліч раз цілували очі,
ці самі очі- твої блакитні,
її єдині, не ці- залиті.
І ти згадав, як ходив в садочок.
Казала мама: "Ти мій синочок,
ти мій хороший, ти мій єдиний,
я вдячна Богу за свого сина.
Чи не болить щось? Чи не голодний?"
А ти ударив її сьогодні.
А ти був зайчик для неї, котик.
Коли хворів ти- ночей не спала.
Її був гордість. Вона ж бо знала-
ти будеш сильний, попри всі проти.
А ти слабак. Ти алкаш! Нікчема.
Це аксіома! Не теорема.
Та все не вічне на цьому світі-
не вічна мама, не вічні діти.
І ти не вічний, і твої п'янки,
тож дай надію іще для мамки.
Іще не пізно. Ще час є в тебе.
Це і для мами, й для тебе треба.
22.11.2017р.
