... додому, я просто вже хочу додому.
до рідного дому, я хочу давно вже дійти.
бо я так втомилась від тої терпкої дороги,
де є тільки сумнів, пустої, сумної мети.
я хочу додому, де тільки є рідні і спокій,
і завжди палає з надії нетлінний камін.
де тиша і світло, приглушене світ- передпокій,
до щастя із сяйва, а пам/яті щирий уклін.
бо хочу додому, до щирого дому у справжність,
де завжди чекають, повірять і завжди простять.
та тільки блукаю у світі, де сни то наявність.
принаймні я ждала, що душу мені оживлять.
я хочу додому, бо просто вже дуже втомилась.
щоб скинути туфлі ілюзій, натерли, болять...
нарешті я вдома, у близькому кріслі спинилась,
цілюшої тиші, де туга і біль не ятрять.
Зворушливо дуже! 
