Якби поети мали свiй фiзичний всесвiт (поетично-утопiчне)
Якби поети мали свiй фiзичний всесвiт,
Жили в країнах, де закони дiють власнi...
Ви уявiть лиш ними виспiванi весни,
А згодом – всесвiту реалiї прекраснi!..
Куди фантазiя вас понесе уявно,
На континенти рим, у прози океани?
Чи в дорогi помiстя, де керують вправно
I володiють красномовних орденами.
А може, в землi заповiднi, до пегасiв,
Пiдгодувати собi спробувать якогось?..
Чи краще в школi посидiти кiлька класiв,
Щоб над собою пiдрости iще для чогось...
Когось цiкавiсть заведе у бiднi гетто,
Щоб пересвiдчитись – не все тут iдеально...
I що слова́ – не тiльки – брутто, є – i нетто,
У глибинi колонiй експериментальних.
Класичнi бази й досi – джерело доходiв,
Натхненно в iсторичних пам'ятках живеться,
Унiверсальний код – оаза всiх народiв!
Але душа голодна знов кудись женеться!..
В країни надсучасних словотехнологiй,
Де навiть ляпки вiд чорнила – вiртуальнi!
Чисельний свiт численних флудо-демагогiй...
Але, як пощастить, знайдуться i нормальнi!
Священний Сервер – електронних муз колиска,
Неопоетик генерацiй специфiчних...
Та чи залишиться хоч хтось в почесних списках,
У санах класикiв новiтнiх, та вже вiчних?
А хтось вiдкрив собi iншопланетнi вiршi,
У других вимiрах щось пише iз завзяттям...
Нiхто не знає, що вони – нiчим не гiршi,
Чи навiть кращi – дар буває i прокляттям...
У слововсесвiтi вiчнобезмежних лоцiй,
Де кожен атом своє мiсце посiдає,
Вiчний двигун електризацiї емоцiй
Енергетично-творчу кризу виключає.
Та я, коли мене по свiтi тому несло,
Все ж запитав себе у романтичнiм трансi,
– Якби поети мали свiй фiзичний всесвiт,
Чи б iншi всесвiти не зникли в дисбалансi?..
респект за всесвіт поетів! прикольно. і так ретельно виписали, що і як там. гарна утопія, але вона таки існує, бо поети - схимники ще ті. вони тільки прикидаються, що живуть в реальному світі