Над колискою казка кружляла,
Персонажі пірнали у сон.
У тих снах я мій світ збудувала
І з реальністю стерла кордон.
Дивні сни мені друзями стали
І дивлюсь я на крок уперед,
Горе й радість вони віщували,
Майбуття розкривали секрет.
Але щастя від того не більше,
Знаю те, чого знати не слід.
У невіданні жити вільніше,
Бо в безстрашності вищий політ.
Так з дитинства крокують за мною
Кольорові мої віщуни,
То із радістю, то із бідою,
Знову й знову приходять вони.
