Хто сказав, що я - така як всі?
Що мої дії до чужих прикуті?
Ні, хочу я у всій своїй красі,
Заглибитись у порожнину суті.
Сховаюсь від допитливих очей,
У маску «легковажного приколу»
Душі безмежність важко втиснуть в грань
А тут, ще й ці безглуздості по-колу.
Хтось щось шукає, а хтось - не встигає
Хтось ловить щастя, а спіймає горе,
Хтось, оболонку в золото вдягає
Хоча, всередині - брудне й смердюче море.
Не треба й намагатись приховать,
Мене в мені ніхто шукать не стане.
І зостаюсь з собою тільки «я»,
Навколо все - стирається і тане.
В розмитому навколишньому «я»
Конкретний обрис, лиш не зрозумілий
Все розгадати дуже просто,але ще
Не відшукавсь мудрець, на це умілий.
Гарний вiрш, Iнно. Досить цiкавi такi роздуми у головноi героiнi, з таким психологiчним, а в якiйсь мiрi навiть i фiлософським вiдтiнком. Така спроба розiбратися у собi i своему призначеннi у цьому свiтi. То ще е фiлософський напрямок - екзистенцiалiзм, представники якого займаються виченням сенсу життя, намагаються зрозумiти сенс людського iснування. I якраз один з представникiв цього напрямку - французький фiлософ Жан-Поль Сартр якось казав: "Сенсу життя поки ще не iснуе, тому нам доведеться самим його створювати".
Тiльки от у вас у 12 рядку слова "в серединi" окремо, а набагато правильнiше разом - "всерединi", а також кому тут перед ним не треба, тут краще буде пiсля нього поставити знак тире - "Хоча всерединi - брудне й смердюче море". А у наступному рядку слова "не треба" якраз правильнiше окремо, а не разом.