Ходять дух й Дух, як за адресами,
де адресат
Кожен, кому в день, і в осінь,
і в віки вже написав.
Кожен за завісою століть стоїть
в серці, вокзал:
Жде щоб день згасав, і літо,
й згаснув рік, і згаснув, може, й вік —
а чоловік —
жде: що мені Дух сказав:
Ось же, поруч! а — завіса,
і не поєднатись,
серце в плач,
і чи Бог сказав:
«То не заробіток, то сльоза...»
Чи то й ти десь плачеш, брате...
Так як я: що Бог ось-ось, а не обнятись...
За завісами — й брати.
Ой... і за мене плаче, кажуть, Мати.
Тому й буть! В останній час —
як Свою силу —
Бог поетів ставить до вітрила!!
Тому й буть! у вирішальну мить —
Він поетів і за весла садовить!!!
Духів я; це очерет хита вода...
Як би тебе, чоловіче, я продав?
Як би я вас, люде, всіх продав??
Як це: з Києва, де Лавра, і — продати, —
як прийшла спасать його й мене
Святая Мати?
Лиш Вона вкаже навіки — адресатів...
05.08.2005
ID:
791899
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 16.05.2018 11:27:55
© дата внесення змiн: 16.05.2018 11:27:55
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
