Тепер був час подумати про друзів
і я про них подумав і сказав:
не слав Господь невдах і боягузів,
не зводив з дурнем, ласим до забав.
В рожеві дні, коли гули вокзали
і зустрічі траплялись без підстав,
мені чимало друзі віддавали
і я добро вертав — не відставав.
Тоді були не в моді ворожбити
і хижі жохи з морока й пітьми.
Ми мріяли не вкрасти — заробити
і бути з того божими людьми.
Страшним був час оманної малини
і зваблення чужинськими штаньми —
пролізли в наші душі хтиві зміни,
якими довго тішимося ми.
Я в храм прийшов — я в Бога взнати мусив,
чому став кожен кожному як вовк?..
Тепер був час подумати про друзів.
І я про них подумав — і замовк.
---
Дякую Вам!
