Цей біль пронизує моє серце
Біль який отруює життя.
І так пече мов червоним перцем
Висмоктує з мене буття.
Куди від нього подітися?
Де на землі мені спо́кій знайти?
Не можу без сліз у небо дивитись
Бо тримає біль мене на землі.
Ніхто не забере і не зітре його,
І чужий біль нікому не болить.
Тому тяжкого тягаря свого
Ні з ким не можу розділить.
