Розплющив око, аби як, бо вже задрав будильник,
(Питається, який дурак уткнув його в мобільник?)
Але ж подітися куди? Така вожацька доля
Скакать 3 тижні на ушах, як заєць серед поля.
Вже досить, треба вже вставать, драть зуби і вмивання
В 7.30 щоб не прозівать ранкове планування.
Іду й завжди з собой беру у праву руку зонтик
Від сонця, або від дощу, якби хоч хто дав «контік».
На плануванні як завжди, нам втики і моралі,
І там покажуть нам сповна недоліки й деталі.
Обов’язків аж три листки і перспективні плани
Малюй, пиши, танцюй, кричи, а ще закручуй крани,
Не загуби спорт-інвентар, і плавай де годиться
А територій чистота і серед ночі сниться.
Але страшніше, коли дощ, усім сидіть в загоні
Дітей задіять, щоб вони не бігали, як коні.
Ще нововведення ввели, як далі існувати?
На протязі усього дня на ліжко не сідати…
І по калюжах не ходить, у кого одні шльопи
Бо розклеяться носи і померзнуть попи.
Щоб на диско в туалет діти не літали,
І під музику любу, як дурні скакали…
Щоб сміття і папірці гарно прибирали
І насіння з сухарями вони не лузали.
Як чергують, то сторонніх їм не пропускати
Всіх тримати, а як треба в кайданки кувати.
Ой, нелегка доля у вожатих 
