Ти, незглибима совісте майстрів,
тобі не страшно навігацій Лети!
Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, —
усі митці, художники й поети.
Всі генії.
На вічні терези
кладуть шедеври у своїй щедроті.
Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази,
був Мікеланджело Буонарроті.
ЛІНІ КОСТЕНКО.
О, як не просто творяться дива,
Хоч інколи від нас це не залежить...
Слова летять, чи падають слова,
Одні з них гріють, а від інших - нежить.
Митці є різні… І не всі вони,
Оцінюють свої труди тверезо.
Вони є Моські, але й є Слони,
Своє такі не ставлять на терези.
Інколи речення поета на віки
Прославить… І його всі пам’ятають,
Біжать літа, десятками роки,
Окремі творять, але їх не знають.
Із геніїв не хвалиться ніхто,
Вони мовчать, народ їм знає ціну,
Їх одиниці. Приклад - «Мефісто»*,
Картину іноземну і єдину…
Справжній митець не думає про те,
Чи варто малювати, чи писати.
Для нього творчість, для душі - святе,
Він цим живе і має поспішати…
*На 54-й церемонії вручення премії «Оскар» Американської кіноакадемії фільм здобув нагороду як Найкращий фільм іноземною мовою .
Все так: пишучи,не знаєш подаальшої долі написаного... 
