Як спалось, золотко моє,
Чи гарні бачив сни?
Чи згадка сили додає?
Признайся, проясни.
Чи так, як я гориш в вогні,
Згадавши нашу ніч?
Чи так, як я, лишився в ній,
Й летиш мені навстріч?
Чи відчуваєш, так, як я
Долоні, запах ночі…?
Чи подумки цілуєш Ти
Мої вологі очі?
Чи так, як я , скуйовджую
Твоє лляне волосся.
В Твоїх обіймах я тремчу,
Чи це мені здалося?
Твій голос манить і п»янить…
А як Тобі? – признайся.
Я можу ждать Тебе лиш мить,
Скоріше повертайся.
Щоб від обіймів ніжних мліть,
Із вечора до рання.
Від поцілунків, щоб хмеліть
І пізнього кохання.
27.07.2018 р.