Кидає в землю блискавки Перун.
Неквапно льє, мов небо плаче.
Багряним листопадом з дивних рун
Зачарувала осінь всіх добряче.
У лабіринтах мокрих вже доріг,
Тихенько вітрогонить листя вітер.
Мов кошенята туляться до ніг
Неначе ноги можуть їх зігріти.
Висять з краплинами осінні павутини.
Туман шовковим мороком пливе.
З шипшини падають дозрівші бісерини.
Красуня осінь гордо й пишно йде.
Її краса - це круговерть природи.
Її вбрання - іржаво-жовтий шик.
Який ніколи не виходить з моди.
Помпезний вихід, штрих, останній крик.
Той крик душі нескорено сумної,
Барвисто-кольорової красуні.
Яскраво-творчої, буденної, простої.
Дозрівша жінка, але очі юнні...
