Ідемо, поспішаючи кожен у своїх справах,
Закутавшись в сірі плащі від жорстокої осені,
Які вже від часу старенькі і, мабуть, теж зношені,
Та нас не лякає рутинно-буденна оправа.
Мрії живуть вперемішку з цигарковим димом,
Як він, розчиняються в світло-блакитному небі,
Чи вже сіро-чорному, як пристарілий лебідь,
Що чув оцю лайку і спробував трішечки пива?
Меридіани в нас, мабуть, якісь криві,
Та день за днем крутиться наша старенька планета,
Яка між перервами також палить сигарети
Ми досі живі?...
