Змиритися не можу я з катами,
що рвуть, шматують,Край Мій на куски...
За ті могили, з нашими синами,
за прадідів... За жовті колоски
пшениці, жита, що достигли в полі...
Чи за окраєць хліба на столі
тюрма, чи смерть, або страшна неволя...
Вершили наші долі, " москалі "!
Скільки людей в застінках твоїх гнило,
у крові руки, по саме плече.
большевікам, всьо крові мало било,
вона і нині по Землі Моїй тече...
Ви нелюди, що чорними руками
лиш сіють смерть і сльози і біду.
Козацький рід не стане в вас рабами.
Геть заберіть з Землі свою орду!
Хай чорний чобіт, не топче наші трави,
Святую Землю звірам не віддам!
Слава Україні ! і Героям Слава !
Слава Нації ! Смерть ворогам !
автор Лариса Мандзюк
