Ніч Святого Варфоломея,
Смолоскипів стіна пече.
Можна віру тут втратить - з нею
Кров, що вулицями тече.
Тіло варте гучної меси,
А Париж посірілий ні!
І не вийти з цієї п'єси,
Не згасити зірок вогні.
Не притлумити біль від зради -
Королівства зловісна роль.
Гугенотів священні вади,
І на пласі, як тінь, ла Моль.
Між церквами ширяють птиці,
Краплі падають дощові.
І Наварра іще не мститься,
І душа не болить вдові.
Все минеться, зітхне столиця.
І проміння яскравий жмут
Знов осяє тривожні лиця,
Тільки Бога не буде тут.
