Існування людського суспільства в дзеркалі літописних століть.
Управління земними ресурсами і нині на тому стоїть.
Переплелось теперішнє й колишнє і минулого нечутно.
Як душно слухати про світ - мало правди і шепітно, безлюдно.
Цивілізації давнішні... Тим результатам прийшов занепад.
Шляхом прогресу рух людства обтяжливий, наче він має нелад.
Голодомори, землетруси, епідемії, владний реформізм,
І з горем злилися якості людські: жадібність, злість і егоїзм.
Сьогодні світ роздирають контрасти. В життя не можна гратися.
Витрачають країни міліарди на зброю, і знищують рай.
Як іншим не вистачає ресурсів на годування народу.
Хвороби, дисбаланс неприродний і мажори калічать вроду.
Людина не власник цієї Землі, а лише арендар її.
Природа відплачує за ставлення грубе і за сльози свої.
Людські здобутки різних справ ясно видно і бачимо втрати теж.
Крилатий крок істоти стає бездумним, важчим і не має меж.
Людина не власник цієї Землі, а лише арендар її--як це нині актуально
