Нажаль тепер тебе ні коли не покине відчуття,
що вся музично структурована краса
поезії, рослин, архітектури,
довершеність тварин, смак їжі та отримання температури з якоїсь лікувальної мікстури
є необхідністю,
яка, як не приховуй,
висвітлюється всюди та виходить
з єдиного того ж самого джерела,
що все це про одні й ті самії дива,
що є у всьому щось насправді обєднавче
і безсумнівно, особливо так і є воно,
коли у ліве вухо з самого рання
прохально й ніжно нявче,
улюблене твоє мурло,
чим або ким воно б для тебе не було.
І кожен з методів і відчуттів дослідження становища цього
не кращий і не гірший
він просто барвами смаків та присмаками трохи або дуже інший.
І в цьому назавжди разом з дитинством втрачена безмежна безбентежна радість, а тепер турбота уточнювати, ототожнювати все оточуюче
з прикметою онто~ю,
із простору миттєво відчуттями вишукану й вирізьблену.
Коли це вже відбулося, твій справжній спраглий зір спочатку наче причаївся перед вистибуванням з по під вій, ти якось не дивитися, а бачити і відати навчився, але
і не відчув моменту набування зміни, не розрізнив де було до,
де стало після щойно
прожитої останньої хвилини
цієї необізнаності підліткової та
вже для тебе не прихованої усепрозорості отої справжньої
чи не єдиної властивості вагомої
цього та іншого оганізованого
світла світу вічного і тимчасового
завжди, весь час без виключень розчиненого скрізь
у всьому внутрішньому та усюди в зовнішньому.
