я не бачу де, я не знаю як
зустрічаю день, відчуваю знак
ледь помітний звук, мов сріблястий дзень
твого серця стук, мій блаженний дзен
я не знаю з ким, я не бачу хто
наче білий дим, сніг із пелюсток
поміж синіх хвиль, поміж сивих снів
крутить водевіль, сипле сніг до ніг
я не вірю в те, я не хочу так
бо любов - святе, хоч весь світ - бардак
на твоїй прямій певна точка - я
ти навіки мій, я - лише твоя
ты сумела всё рассказать себе...
ты признаться небу в страсти и мечте...
если не услышит..
значит не судьба...
слишком паралельна..
линия прошла...
все будет хАрошо...!!!...
в новом году
Цікавий текст. Намагання розібратись у собі.
Цікаві речення - як перерахунок здобутків (чи ще чогось).
Мотив "зловити дзен" теж хочу використати у поезії, вже маю чернетку, працюю...
бо саме поняття дуже дивне і глибоке. певне, не кожному і дається той дзен. для мене то своєрідне єднання з природою. коли відчуваєш, як в тобі хвилями озеро хлюпоче, розчиняючи вторинні думки дякую!)