Як мені вам про все розказати?
Не знаю я, навіть, із чого почати...
Розпочну я, напевне, із цінного часу,
Що рікою пливе для кожного "класу".
Мову веду про клас соціальний,
Що ділить людей і цілком "реальний".
Високий ми клас, а чи середній,
Низький чи вже, зовсім, злиденний,
Проте, найдорожчим для нас є життя.
Його ми леліємо, бережемо, як дитя.
І кожна відведена часом хвилина
В житті проростає, мов пшенична зернина.
З якої завжди́ пожинаємо врожай,
І ніхто, й ніколи не давав права "комусь"
Забирати життя для "чогось", "чомусь".
Тож, чому цей "закон" споконвіку існує?
Вводить в оману, долі руйнує.
Чому за́вжди страждають "без вини винуваті"?
Прокляття чи доля? Чи виною "пихаті"?
Що сьогодні "діла залатали" для себе,
А, що завтра буде... "Sorry", то вже не до мене!
А завтра та "латка" вогнем спалахне,
І безліч життів в мент забере.
Чорна завіса затьмарила долі,
Що рвались до світла, летіли до волі!
Злетіли й навік залишились в безодні,
Бо наші "пихаті" завше голодні!
Не знаю я, навіть, як краще сказати?!
Невже справедливо життя забирати?
16.12.2019 р.
