Ота біда мого народу
Бере початок у породі.
Як аномалія в природі,
Як грім небесний у негоду.
Плекаємо себе за вроду,
Та вічно мрієм про свободу.
Постійно прагнем жити в мирі
І називаєм себе щирі.
Якщо не спим, тоді голосим,
Постійно в бога долі просим.
Тай є в нас браття щось не те,
Приховане, одвічно зле.
Є заздрість, впертість, недовіра,
Пихатість є і горда міра.
Продажність, скупість і митарство,
І без чеснот одразу в панство.
Безбожних плодим вурдалаків І в друзях бачим ворогів. Ми продамо за хліба колос Отой єдиний чортів голос.
Тай є в нас браття і оте
Довічно чисте і святе,
Це наша рідна Батьківщина,
Любов отця до свого сина.
Душа є, ввічливість і віра,
Завзятість, щедрість і довіра.
Є мужність, чесність, простота
І українська доброта!
У всіх людей є зле і добре,
Один вкраде, другий положить.
Коли брат брату допоможе Тоді ми в мирі жити зможем.
У кожного є власний вимір
І кожен сам свій робить вибір.
У кожного проснеться совість,
Бо кожен сам прийде на сповідь!
