Сніги у полях заблукали,
Дороги ніяк не знайдуть,
В лісах новорічних кварталів,
Сховавши обілену суть…
Ще випадуть чисті-пречисті,
На вчинки на наші й слова
(хоч буде ще марити листям
лірична чиясь голова)
Дарма. Дні розпишуть ескізи,
Закутих у крицю земель –
Химерні сакральністю ризи,
Квітково-скляну акварель.
Ми будемо дихати разом,
На витвір морозного скла,
Забувши про гріх і образи,
Ділитися дивом тепла,
До миті, коли поміж квіти,
Побачимо вечір і двір.
Там весело. Граються діти.
Там тепло від дотиків зір…
