Я сію жито може вродить
І в мить пройде ота біда.
Яка одвічно колом ходить
І ллє отруту у серця.
Навіщо думи ненависні?
Та ніби горе не у тім,
Але хотілось більше щастя,
Не тільки рідним, а усім.
Ми загубили дещо зранку,
Та ллються сльози уночі.
Чекаєм нового світанку,
Не все так просто у житті.
Всіх винимо і чорта, бісів.
У всьому винні вороги,
Але про себе ми забули.
Забули про свої гріхи.
І де лежить той гострий камінь
Щоб зміг, жбурнув би по собі.
Та ми колись усі купились
За той зашарканий папір.
Є заповіт який від Бога,
Він пролунав неначе грім!
Не продавайте брата свого,
Очистіть від прокляття дім!
Дякую. Той хто чекає той обов'язково дочекається і той хто шукає той обов'язково знайде, якщо не в цьому житті то в наступному)
А Вам низький уклін. 
