Озирнись Карфаген упав
З-за колон прозирає лев
На знівечену цноту трав
На розтерзану плоть дерев
Озирнись Карфаген упав
Ти вже мертвий хіба не знав?
Як мелві́лівський той Ахав
Все життя ти шукав кита
А знайшов лише твердь щита
А знайшов лише хрест списа
Був людина а став роса
На шолом не впаде сльоза
Не твоя вже її коса
Забере її дикий степ
І орди кочівний вертеп
Буде мати твою жону
Як трофей за оцю війну
Безнадійну і вкрай дурну
А твій труп по морському дну
Розтягнуть злоголоднілі риби
Ось і вся оповідка ніби