* * *
Как холодно. Акация цветет.
Стоит, как люстра, над сырым асфальтом.
Звезды печальной отблеск золотой,
И электричка вскрикнула контральто.
Я ттак иду, как ходят скрипачи,
Чтоб музыку не шелохнуть словами.
Одно мгновенье - у ночной свечи
Наедине хочу остаться с Вами!
Наверное, Вы тоже где-то шли.
Страданье наше чисто, терпеливо.
Как холодно!.. Акации цвели.
Душа, склонившись, плакала, как ива.
Ліна Костенко
* * *
Як холодно! Акація цвіте.
Стоїть, як люстра, над сирим асфальтом.
Сумної зірки око золоте,
і електричка скрикнула контральто.
Я тихо йду. Так ходять скрипалі,
не сколихнувши музику словами.
Єдина мить — під небом на землі
отак побути наодинці з Вами!
Ви теж, мабуть, десь тихо ідете.
Страждання наше чисте і терпляче.
Як холодно!.. Акація цвіте.
Як холодно! Душа за Вами плаче.
