Гармонія
Коли ранковий вітер віє
- йому віддам свої думки,
нехай на сонечку помріє
про листям сповнені гілки.
Коли пташинонька співає,
- дарую їй свої слова,
нехай піснями оживає
надія, мов зоря нова.
Коли цвітуть навколо квіти
- позичу їм свою любов,
нехай красуються, як діти,
своїм дитинством знов і знов.
Пізнавши щастя чи біду,
я на природоньку іду,
бо тільки там живу душею!
Нема ціннішого за час,
що подарований для нас
життям між небом і землею!
Віктор Цвіт 08.04.20