притча
Колись до вже просвітленого Будди
Прийшов юнак, він плакав і тремтів:
«Життя мені в подальшому не буде,
Спокути не знайду я між віків!
Помер мій батько, швидко і раптово,
Не встиг жерця я привести у двір!
А вже тепер вони так просять дорого,
Немає стільки грошей в нас, повір!
А як же відмолити всі гріхи його?
Хто виконає правильний обряд?
Чи після всеньких тягарів життя свого,
Не буде батько на тім світі рад?
Невже він не підніметься до раю?
В небесне Царство вже не попаде?
Невже впаде у пекло? Я благаю,
Допоможи, я силую тебе!»
Послухав Будда плач той, та і каже :
«Неси мені два горщики із глини,
В один наллєш олії, і зав’яжеш,
Та так, щоб не боятись перекинуть.
У другий камінців насиплеш жменями,
І теж запнеш, аби не випадали,
Візьми все те, та і прийди до мене,
На озері рядитимемо далі»
Юнак зраділий все зробив, сердега,
Години не пройшло – він біля входу,
До озера пішли, і біля берега
Оба́ втопили горщики під воду.
«Тепер розбий їх довгою жердиною!» –
І Будда дав жердину юнаку.
Юнак розбив, і вже через хвилину
Від Будди слухав мову ось таку:
«Тепер піди до будь-яких жерців,
І скажеш їм – за гроші я волію,
Тим співом, що відспівують мерців,
Хай відспівають камені й олію.
Нехай олія спуститься на дно,
А камені нехай спливуть угору,
Для сили їхньої це буде все одно,
Що відпустити гріх смертельно хворому»
«Але ж каміння тяжче, ніж вода!
Це у природи є такі закони,
Не плаває каміння, от біда,
Так само, як олія не потоне!»
«От бачиш, ти вже трохи зрозумів
Ознаки, що ніколи не старіють,
А як покопирсатися в умі,
То той закон на все на світі діє!
Якщо твій батько все своє життя
Робив діла лихі, немов каміння, –
На дно впаде, яке тут каяття?
І хто його ізвідтіля підніме?
А як діла його всі добрими були,
То злине вгору, навіть не молись,
Він не торкнеться мулу та смоли,
І як його тоді тягнути вниз?»
***
ID:
871951
Рубрика: Поезія, Байка
дата надходження: 14.04.2020 09:20:18
© дата внесення змiн: 14.04.2020 09:20:18
автор: Щєпкін Сергій
Вкажіть причину вашої скарги
|
