Наповнивши життя сповна, Час нас не лікує, а лише вбива. Знов дощем тут плачуть небеса, Знак, що навкруги тут вже весна. Щодня ти бачиш цю картину, Мов це пейзаж або портрет. Розпізнай тут істину єдину – Це ж лише життя фрагмент. На кораблі життя з комфортом Ти пливи, тримаючи вітрила, Чи щодня лишаючись за бортом, З часом будеш мати лише крила. ©Teodor Fanger
ID: 874109 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 30.04.2020 23:11:42 © дата внесення змiн: 30.04.2020 23:11:42 автор: Teodor Fanger
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie