|
Зимою всі з нетерпінням чекали щедрування, бо це найкращий легальний шанс дітям заробити власних коштів на якусь витребеньку та ласощі. От і ми з Вітою рушали на щедрування разом. Від хати до хати вітали господарів із щедрим вечором піснями та щирими рядками таємно позиченими з вітальної програми щедрувальників Будинку культури, бо там приймали участь наші мами.
Так було щороку, тому маршрут і репертуар ми знали завчасно та трапились непередбачувані обставини. До мене приїхали родичі з Чернігова Артем та Іра тому після уроків мені потрібно було йти додому, а не по хатах із піснями. Та ми з Вітою придумали цікавий план. Після школи ми вдвох та Віталієм Левківським, який трішки упадав за мною, пішли до мене додому.
Ми пощедрували і сіли вп’ятьох за стіл святкувати наближення старого, Нового року. Коли ми наїлися і запили все напоєм «Юпі», придумали що Віта сьогодні ночувати буде в мене, але ж книжки і зошити на завтра були у Віти вдома. Ми вирішили швиденько сходити по портфель і продовжити святкування. Віталієві, Артемові та Ірі я дістала всі фотоальбоми, всі які були вдома, карти, шахи – одним словом, все що дозволить не сумувати в той час, поки ми швиденько сходимо за уроками.
Ми пішли, але шлях був не близький, а поруч нас минали поодинокі щедрувальники, та ватаги дітей, тому і ми вирішили заходити в кожну хату і підзаробити в такий день. Годин через три ми прийшли до Віти. В неї нікого не було вдома, тому коли засвітили світло в хаті, одні за одними почали йти щедрувальники, а Віта, як гостинна господиня, почала пригощати їх, кого за столом, кому гостинці і гроші давала. Відбувши всіх ми взяли портфель і рушили назад.
Вже біля першого двору нашого шляху ми зустріли гурт подолян, які щедрували та святкували на вулиці. Всі скобзалися по калюжах, грали в сніжки, веселилися, вихвалялися в якій хаті що смачне дали. І ми пристали до компанії. Ще трішки обійшли хат, трішки погуляли на вигоні і пішли з Сергієм Долиним додому, він йшов до містка, а ми на Попівку, та вийшло так, що ми його до містка відвели, (мабуть щоб ніхто не вкрав дорогою), а потім самі пішли додому.
Час у щедрий вечір минув непомітно. Ми планували за годину забрати портфель, а виявилося, що додому прийшли ми о двадцять третій сорок п’ять. Виявляється, що нам було так весело, що ми забули, що в мене вдома нас чекають гості. Іра вже давно спала, а хлопці сиділи на дивані, сердиті і злі втупившись в телевізор.
Виправдовуватися було марно. Ми провели за поріг Віталія і полягали спати, бо завтра рано в школу потрібно йти. Вийшло звичайно дуже прикро і ніяково, по відношенню до наших гостей, але нам з Вітою дуже сподобалося щедрування і запам’яталося на довгі роки.
(*- на фото гнідинцівські щедрувальники приблизно 2014 рік)
ID:
879765
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.06.2020 14:54:47
© дата внесення змiн: 12.01.2022 18:41:53
автор: Інна Рубан-Оленіч
Вкажіть причину вашої скарги
|
