Така краса, аж подих переймає,
Торкає тиша спраглої душі.
Трембіта в горах про любов співає,
І хочеться, чомусь писать вірші.
Про край чудовий – гори і смереки,
Потоки й ріки, що гудуть, шумлять...
Розкішні буки, що стоять далеко,
І, мов господарі, на все навкруг глядять.
Квітучі плаї, буйні полонини,
В шовкових травах, в квітах з краю в край.
Ліси безкраї й небо синє – синє,
Такий собі земний казковий рай.
Така краса, аж подих переймає,
Вона мене чекає. І гукає…
25.06. 2020 р.