Здавалось, ніч молитвою шепоче,
Про світле все, доступне лиш мені.
Тумани снів, немов великі зодчі,
Будують мрії щирі, вогняні.
Світанки серця… ті, що очі-в-очі…
Картинками в осінньому вікні…
Дрижали зорі у обіймах ночі,
А місяць із-за хмари бовванів
Вже в серці – холод…ніби матіоли
Загибель… щемний осені фрагмент…
І втома листям падала додолу
Зів’ялим, кволим, знищеним ущент,
Та осінь вкриє золотом довкола
Під притаманний тільки їй акцент…
(Картина Анни Колос "Листопад" 2018р.)
Тішуся, що Вам сподобався сонет про прибабах (поповнила свій лексичний запас новим для мене словом, запозичила його зі щойно прочитаної лірики про вибрики любові.)