З читанням у мене не склалося від самого початку. Хоч букви я знала давно, але з читанням якось мені не щастило. Зазвичай, майже щодня мені читали книги: бабуся - народні казки, мама оповідання з журналу «Крестьянка», на моє прохання уривки з книг які читала саме зараз.
З першого класу я почала читати сама. Техніка читання була майже найнижчою, але все тому, що моя мала творча фантазія намагалася відтворити тексти. Хоч вдома книжок була повна етажерка, але я любила набирати книг у бібліотеках.
У шкільній бібліотеці «Міхаловна» завжди давала книги на російській мові і дрібним шрифтом, без малюнків і з затертими сторінками, тому читати їх було не цікаво і траплялося так, що зупинялася я ледве почавши читання. А от у сільській бібліотеці ми з Любчиком ( однокласником і сином бібліотекарки тьоті Наді) могли переглядати хоч всі і обирати те - що було цікаво.
Перед літніми канікулами вчителі давали список творів, які вивчатимуться в наступному році, тому я з великою сумкою здійснювала паломництво по бібліотеках, щоб першою взяти потрібну книгу.
Влітку намагалася читати щодня, то під час обіднього відпочинку, то перед сном, то на пастівні, то в гостях у Світличному, то під бузиною, коли пасла гусей. Бувало, що читала Ірі, а вона вподобавши якийсь уривок постійно просила мене перечитувати його. Тому я й позаучувала напам’ять про Нехайла, печерицю, що по-французьки шампіньйон, про «недоросоль» (так Іра називала комедію російського класика)…
Коли в класі хтось розповідав про цікаву прочитану книгу, то весь клас визначали свою чергу і обов’язково перечитували літературний хіт, а інколи книгу навіть не відносили в бібліотеку, аж поки кожен охочий її не перечитає.
Одного разу на зимових канікулах напередодні свята я взяла в бібліотеці книгу про історію фарфорової чашки Паоли Утевської. Сказати, що книга на мене справила велике враження – нічого не сказати. Я була вражена і захоплена читанням в той час як по телевізору транслювалися новорічні мультики та потрібно було допомагати мамі в підготовці святкового столу. Я сиділа в спальній кімнаті біля вікна і читала без зупинки. Сто дві сторінки книги я опрацювала до вечора і це був мій перший особистий читальний рекорд. Далі були інші книги, які чарували своїм сюжетом та манерою написання: «Незнайомка з країни сонячних зайчиків», «Лісова музична школа», «Грицева шкільна наука» та багато інших… Я розчинялася в книгах, уявляла і фантазувала, міркувала та співчувала, засуджувала та захоплювалася. Збагачувала свій простір свідомості історіями цікавих книг.
