
ЗАСТАВЛЯТИ 3, яю, яєш, недок., ЗАСТАВИТИ, влю, виш; мн. заставлять; док., перех., з інфін., рідше з прийм. до і спол. щоб, аби, розм. Примушувати виконувати що-небудь, ставати до якоїсь роботи. Замість науки, дяк заставляв Тараса носити воду, рубати дрова, топити піч (Панас Мирний, V, 1955, 309); [Лукаш:> Чужу все до роботи заставляти не випадає... Наймички — не дочки... (Леся Українка, III, 1952, 229); Дівчата схвильовано підганяли його, заставляли, щоб ішов, коли кличуть (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 8

; Цими словами заставив [селянин>.. людей, аби уважно слухали (Лесь Мартович