Колись і я писав такі вірші;
Чіпали за живе, виймали душу…
А зараз що, чужі читати мушу,
Натхнення де?
- Шукай і не гріши.
Були і в мене надсвяткові вечори;
Веселі, безтурботливі, мов кішка,
Що ластились, кралася тишком-нишком,
Перевертаючи все дригом догори…
Були ще будні праці і навчань,
Важких змагань, - солений присмак долі,
І кидали у вир випробувань,
У вихор перемог, в жагу до волі…
Все то було…Та височить блакить,
На тім рядні блакитнім, Сонечко висить,
Бринить дощем у райдужній весельці…
Не втомлюйтесь кохати і любити,
Усім єством: душею, тілом, серцем…