Ти скажеш, що живу не так.
І принципи мої вже застаріли,
А сам ти пив життя, яке воно на смак?
А я скажу, із присмаком зневіри.
Із присмаком надії й сподівання,
Зі страхом, далі стати бодай крок.
Коли неактуальні всі бажання,
Стаєш заручником, своїх німих думок.
Буває так, що чорнобіла смуга ,
Заповнює буквально все життя.
І, що ж тоді, яка тоді заслуга?
Нічого більше, тільки співчуття.
В житті бува фальшива режисура
Сценарій також мабуть рідкісне лайно,
Але та сама внутрішня натура -
Не дасть тобі звалитися на дно.
У кожного шляхи життєві різні.
І всі його проходять, як сліпці.
Щось згодом розуміють, але пізно,
А дехто розуміє лиш в кінці.
Живи своїм життям вирішуй особисте,
Не треба лізти у чужі задачі.
Я знаю сам, на скільки моє чисте.
Тобі ж бажаю щастя і удачі.
