Вистава до дня Св. Миколая.
Дійові особи:
Максим - учень 11 класу
Валера - учень 11 класу, друг Максима.
Святий Миколай
Крампус
Ковбой
Зорро
Скелет
Хор підлітків.
Дія 1.
На сцені - репетиція шкільного хору : стоять підлітки ( можна запхати усіх незадіяних) і співають "Ой, хто, хто Миколая любить..." ( звучить фонограма звісно)
Виходять двоє хлопців - Валера і Максим.
Максим: - О дідько, знову цей Миколай - кожного року одна й та ж фігня - задовбали.
Повертається до співаючих і голосно говорить - майже кричить - НЕ ІС - НУ - Є! МИКОЛАЙ - то баєчка для для таких придурків як ви.
Валєра: - І справді, це баєчка. Хоча Вікіпедія стверджує, що жив колись такий кент - справді, у 3 столітті нашої ери, у Римі. Але усі ті його чудеса... Про них кореш Гугл пише якось нечітко...
Я швидше повірю в існування Крампуса, аніж у святого Миколая.
Максим: - Тьху! А це що за один?
Валєра: Крампус - як стверджує Вікіпедія - це антропоморфний персонаж із рогами, якого описували як «напів-козла, напів-демона», який в Різдвяні дні карав дітей, що погано себе поводили, а подекуди вважається старшим братом Св. Миколая.
Максим : Оце ти втулив! До біса тих стариганів та й хор разом з ними, ходімо краще поріжемся в танчики - а раптом святий Миколай допоможе виграти?))
А ви тут ще поспівайте, телятка, бо нам ніколи. Спльовує.
Валєра й Максим, а за ними - хор - йдуть зі сцени.
Дія 2.
На сцені сидить Миколай. Коло нього мішок. Розкладені іграшки. Він сумний.
Заходить Крампус.
- Вітання! Рік не бачились, братику! Що там новенького на теренах людських - добро усе ще перемагає зло?)
- Здоров був, Крампусе... Вони більше не вірять, що я існую. Що ми - існуємо...
- Хто не вірить?
Миколай дістає планшет із мішка і показує Крампусу.
- Ось поглянь. Свіженький запис розмови з НРЦ Мрія Львів Україна Земля - щойно янголик - черговий по базі збору замовлень - протранслював...
Добро і зло - це одівчна боротьба... Але з танчиками та варкрафтом я боротися безсилий.
Миколай встає, збирає іграшки у мішок і йде зі сцени.
Крампус посміхається і протирає руки:
- Святкова ніч... А все ж - турботи!
Є! Є у Крампуса робота)
Сцена 3.
На сцені стоїть комп'ютерний стіл, на столі комп'ютер, на стільці коло комп'ютера спить Максим.
Звук віхоли і скрип кроків.
Заходить Крампус.
- Ось мій солоденький! У моєму пекельному шоу змертвілих душ якраз бракує такого персонажа, хі-хі-хі-хі)) Зневірені, спустошені, жорстокі і пустопорожні - які ж ви смачні під соусом із фальшивих сліз!)
Встань, душа Максима, і ходімо зі мною! - говорить грізним страшним голосом, дістаючи з чобота різочку і підганяючи душу Максима у мішок, який зняв зі спини і тримає відкритим.
Максим встає із заплющеними очима, робить кілька кроків у напрямку мішка.
- Сююююдиииииииии..... Сюююдииииии......)
Раптом лунає ковбойська кантрі-мелодія, на сцену вибігає ковбой:
- Зупинись, душе Максима! Пригадай - пригадай мене - ковбоя - героя твоїх дитячих мрій! Ти хотів бути схожим на мене - сміливим і відважним, щоб допомагати знедоленим!
Я прийшов допомогти тобі!
Душа Максима - тобто Максим із заплющеними очима - робить кілька кроків у бік ковбоя.
Крампус:
- Клята іграшка, дзуськи, пластиковий дурнику, геть! Я зроблю цього людського сина пихатим царьком, що розв'яже нову велику війну!
Він - мій!
Раптом лунає музика із фільма Зорро - на сцену вибігає Зорро, малює в повітрі свій фірмовий знак.
- Зупинись, душа Максима! Я - Зорро, уявний і незмінний друг твого дитинства - ми завжди були разом колись - пригадай!
Ми мріяли зробити світ кращим! Невже ти все забув?
Душа Максима робить крок у напрямку Зорро.
Крампус: ну нііііііі, картонний дурнику! Він - мій! В мене великі плани на нього - Я зроблю його можновладцем - депутатом Верховної Ради, наприклад - жадібним самодуром, як і заведено тут серед людей!
Починає грати тривожна і голосна музика - Крампус, Ковбой і Зорро починають шалений танок - бій довкола душі Максима, яка продовжує спати.
Раптово музика обривається і чується передзвін дзвіночків. На сцену Скелет виводить за руку на сцену Св. Миколая.
Крампус, оглядаючи Скелет :
- О! А це ще що за бульйонний набір?
- Святий Миколаю, що це за дідько знає що? Ти ж зараз маєш розносити подарунки чемним діткам, світлим душам, чого ти - тут?
Цей - мій, ти ж мені й відеодоказ показав!
- Не гнівайся, Крампусе) Я прийшов за адресою - ось лист цього хлопчика - п'ять років тому.
П'ять років тому це була найсвітліша душа - адже усі дитячі душі - то люстерко Господа...
Ось, почитай!
Крампус читає лист.
" Дорогий Миколай, я дуже чекаю на тебе!
Я старався бути чемним - робив добрі справи, не обзивався, виправив шість двійок, не плювався і не смикав Катьку за косу.
За це прошу принеси мені будь-ласка іграшкових Ковбоя і Зорро
А ще - скелет із анатомічного кабінету - я заглядав туди один раз - можна трішки менший.
Бо я хочу насмішити Катьку.
І ще - цукерки!
Люблю тебе.
Максим, 8 років"
Крампус: Хмм... А де ж був цей лист так довго?
Св. Миколай: лист завалився за підкладку батькового пальта - іноді батьки припускаються фатальних помилок... Яких лише знаків я не подавав тоді - у магазин іграшок завезли небувалу партію іграшкових ковбоїв, у кожному кінотеатрі крутили фільм "Зорро" - натомість батьки таки купили тієї зими сину перший телефон... І перевели до іншої школи. Спочатку Катя снилася Максиму. А згодом - перестала.
Але сьогодні - ніч чудес!
Янголик - черговий по базі збору замовлень - таки зумів пірнути в минуле і вчасно підмінити лист у кишені на трамвайний квиток...
Лист тут.
І я виконаю бажання хлопчика.
Крампус:
- Але він мусить бути покараний! Це неприпустимо! Я... Я... Я зроблю Максиму подарунок також: хлопчик забуде усі лайливі слова) І завжди, коли захоче сказати погане слово вживатиме назву фрукта або овоча) Корисно і красиво!
- Будь по твоєму!
Але нам пора - скоро світанок!
Всі йдуть зі сцени.
Дія 3.
Максим прокидається. Тре очі.
- Ну й сон наснився - повний кавун!
Ой, що це?
Дістає іграшкових Ковбоя, Зорро і Скелета - (можна намалювати на картоні)
О маракуйя! Тут ще й цукерки...
То це був не сон, брокколі?!!!
Ой. Лисий перцю, здається скоро репетиція, побіжу - но туди, папайя!
На сцену виходить хор. Всі разом - Максим теж - співають " Ой, хто-хто Миколая любить..."
Максим сходить у зал і роздає цукерки.
ID:
934240
ТИП: Інше
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші до свят
дата надходження: 18.12.2021 15:32:00
© дата внесення змiн: 18.12.2021 15:32:00
автор: уляна задарма
Вкажіть причину вашої скарги
|
