Живуть багато у продовж тисячоліть,
Хто ж зрозуміє.
Навіщо шлейф від закривавлених жахіть,
Чиєї дії.
Немає сенсу витрачатись на суди:
Усіх і себе.
Найголовніша є дорога від біди
У добре Небо.
І якщо навіть, вже не світять маяки,
Нема Надії.
Хай, хоч над кимось не знущаються роки,
А порадіють.
Бо порадіти усе ж краще за усіх,
Збагнувших Сенсу.
Світлом теплішає яскравий білий сніг,
Чи, декаденсом...
Гарно! 
