Як боляче!!! Невистачає слів…
Бракує сліз… Немає розуміння…
Як людство перескочило той рів,
За яким, точно вже нема спасіння!
Іти війною? Йти у мирний дім?
Де кожен має спокій, має мрію…
То – вбивці! Прокляті, вже поколінь на сім,
Що влізли в цю тупу, криваву дію!
В Героїв наших вже нема страху,
Вони готові бити й помирати,
Щоб знищити пухлину ту лиху,
Яка біду несе у рідні хати.
Відвага їх освячена в віках,
Бо захищають і сім’ю, й країну,
І не ховають тіло по кутках,
Щоб не зробив кат із душі руїну.
Героям нашим іще б жить і жить,
Давати приклад вдалий поколінням,
Але ж та мить, одна проклята мить,
Всі мрії різко вирвала з корінням.
***
Лягають смерті на ваги війни,
Щоб усвідомить, зважить перемогу,
Заради нас загинули вони,
Аби прокласти в мирний час дорогу!
02.03.2022
