Бачиш, я не можу звільнитися
Не можу звільнитися, виправдай
Відмову, - Не є дурним тоном
Навколо якийсь древній ліс,
а ми в ньому - підсоромники
У кожної зорі буває такий момент,
коли ядро холоне, стискається
Світло притухає, маса тисне,
накалює, але дещо зовні вже
впущено, не втрималося
чарівний момент, все можливо
Творіння затамовує подих
Вгамовується, в передчутті
своєї хімічної кончини
Все те було зайвим, впущене
Сад зазеленів, не усміхається
безсоромно розпустився
Кудись зникла невинність,
перебралася знову у мізки
Пошли мені поцілунок
Холодний бриз його донесе
Він мені все ще не байдужий
Жовтий трутовик, трутень
Отруйний старим, не їж,
одерев'янів, обріж
м'якенькі окрайці
Ти ж їх теж так любиш?
Смуток, як довго гуляєш
шукаючи оптичне ехо
Злякайся! Відлуння
моєї істерії, оволодіння
Мілка, полетимо до Дельти Павича?
Мені не терпиться відвідати
Не можу більше чекати
Рятувати б приречених на вимирання
цією сліпою зоряною любов'ю, нехай
мертве живе в альтернативному вимірі
Де немає жодної таблетки
Зловісний герцог, нечистий
Огортає жалюгідні долі
Інтригуючи, сміх, розділення, -
Всі помруть раніше Мене!
Озарне Дівча, - Ти вмреш,
і це буде випадково, чудово
День, тиждень, місяць,
рік, п'ять, десять, ми були
такими, авантюристами
Це що тобі все іграшки?
Маленька темна ера
Ми вас усіх не винищмо
Залишимо на розплід
І все по-новому, вкотре
Ні! Ні! Моргот і Саурон
Сергарес і Кіл'джеден
Не цікаво, смертне
тобою налякане
А не цим творінням у собі Всевишнього
Ми не будемо обнадіювати самотність,
будемо окриляти, - Не все у твоїх руках
Просто, Аннушка вже розлила масло
Серце не може перемогти
Я не знаю, чому римую,
коли сумую за твоїми нутрощами
Серце ж не може перемогти
Закоханий, налиті кров'ю очі
Емоції десь серед брехні
як і мої тобі цілунки
заховані десь між рядків
Просто марную час
Це все як наркотики,
а без них - краще
Ти чуєш? Будемо лиш
кохатися, кохатися
Це справжня любов? - Так!
Так! Кам'яна! Кам'яна!
Так приємно мати винувату?
Обрушив усі мої стіни,
розірвав, ти всередині мене
Не бреши мені, Ми - близнюки
Бі-бі.. білий.. Білий.. диявол..
диявол.. біл-ий-ий Диявол..
Оволодій мною, оволодій
Я хочу відчути наскільки
Ти мене ненавидиш
Я так хочу відчути
як Ти мене ненавидиш
З яких, бо з яких пір
Ти став мені секретом?
Навіть на краю безіменної
планети, трішки запізнилися
Лиш бактерії і залишилися
А більшого і соромно
було просити, - Під
Твоїм впливом сьогодні
вдалося знайти вихід
Тектонічне ковзання,
що за піднесення зверху
Що за злиття десь знизу
Ігігі будуть славити Твоє Ім'я!
Єдиний! Будеш розплавлена!
Цю жагу неможливо втамувати!
ID:
947153
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.05.2022 23:41:18
© дата внесення змiн: 07.05.2022 23:41:18
автор: Enol
Вкажіть причину вашої скарги
|
